У країні небесній, далекій
Де, на жаль, не літають лелеки,
Де немає ні сліз, ані болю,
На деревах, між тих білих квітів,
Черевички новенькі для діток,
Різнобарвні, яскраві, красиві,
Та не взули їх і не носили…
Бо малята ці — янголи в небі,
Їм взуватися зовсім не треба…
Вже на крилах увись полетіли…
Це війна їх жорстоко убила…
Тетяна Строкач